Для
написання книги потрібно у першу чергу
натхнення. Але до кожного письменника приходить своя муза, причому приходить
вона не завжди і не скрізь. На які тільки хитрощі не йшли знамениті автори, щоб
знайти те місце для роботи, коли сюжет
складається
в їхній
голові найкращим чином. І хто б міг подумати, що великі твори створювалися в
подібних умовах!
Агата Крісті, вже видавши
десяток книг, в анкетному рядку «рід
занять» вказувала «домогосподарка». Вона працювала уривками, не маючи ні
окремого кабінету, ні навіть письмового столу. Писала в спальні за столиком або
могла примоститися за обіднім столом у перервах між
прийомами їжі.
Ернест Хемінгуей все життя
вставав на сході сонця. Працював до полудня, стоячи біля полиці. На полиці
стояла друкарська машинка, на машинці лежала дерев'яна дошка з листами для
друку. Списавши
олівцем всі аркуші, він передруковував написане. Кожен день він підраховував
кількість написаних слів і будував графік.
Володимир Набоков писав текст на невеликих картках, потім
складав з них сторінки і глави книги. Таким чином рукопис
і робочий стіл вміщалися в коробці. «Лоліту» він
писав ночами на задньому сидінні автомобіля, вважаючи, що там немає шуму і
відволікаючих чинників.
Джейн Остін жила з матір'ю,
сестрою, подругою і трьома слугами. У неї ніколи не було можливості
усамітнитися. Письменниці доводилося працювати в сімейній
вітальні, де їй в будь-який момент могли перешкодити. Писала вона на маленьких
клаптиках паперу, і як тільки лунав скрип дверей, вона встигала заховати
записки і дістати корзинку з рукоділлям.
Марсель Пруст працював
ночами, вдень спав до трьох або чотирьох годин. Писав він у ліжку, розташувавши зошит на колінах. Щоб не заснути, брав
кофеїн у таблетках. Найімовірніше мучив він себе навмисно, вважаючи, що фізичне
страждання дозволяє досягти висот у мистецтві.
Комментариев нет:
Отправить комментарий